Чим підгодувати баклажани для зростання після висадки в грунт: народні засоби

У знаменитій кінокомедії Леоніда Гайдая «Іван Васильович змінює професію» ікра заморська, вона ж - баклажанна, представлена ​​вишуканим делікатесом. І це не історичний казус, а реальність того часу.

Зараз баклажани не дивина, але прекрасні, і улюблені багатьма, теплолюбні овочеві рослини, яких на півдні Росії ласкавого називають «синенькими». Як обійтися без хімії, а тільки народними засобами, і виростити баклажани здоровими, міцними, високоврожайними і смачними? Про це і піде мова далі ...

При 20 ℃ призупиняється запліднення, припиняються процеси плодоношення, при 15 ℃ і нижче відбувається опадання квіток і зав`язі, спостерігається повна зупинка росту рослин.

Тривала дія знижених температур викликає пожовтіння і масову загибель рослин.

Висока вимогливість баклажанів до температурних зрушень обумовлена ​​як їх тропічним походженням, так і подальшої акліматизацією рослин переважно в південних районах Росії, Молдавії, Україні, Середній Азії.

Баклажани дуже вимогливі до світла, є рослинами короткого дня. При недостатньому освітленні рослини уповільнюють свій розвиток, при сильному затіненні можуть припинити розвиватися зовсім.

Баклажани добре ростуть тільки на структурних грунтах з досить високим рівнем родючості. Вони гостро потребують регулярних поливах, особливо в критичні періоди росту і розвитку, а саме: цвітіння і плодоутворення.

Чим підгодувати баклажани після висадки в грунт

Наслідки дефіциту основних макроелементів харчування

Недолік основних макроелементів харчування (NPK) при вирощуванні баклажанів призводить до дуже серйозних наслідків: падіння імунітету, хвороб, низьку врожайність, недорозвинення плодів, їх поганої якості і товарного вигляду.

Профілактичним методом дефіциту основних макроелементів живлення рослин (NPK) є своєчасні підгодівлі баклажанів, особливо з використанням народних коштів.

Першу підгодівлю після висадки розсади баклажанів в грунт проводять для гарної приживлюваності рослин і інтенсивного зростання вегетативної маси, використовуючи розчин пташиного посліду або гною-коров`яку. Зазначена підгодівля ліквідує недолік азоту (N), в якому рослини мають гостру потребу в критичний період росту.

Рецепти рекомендованих підгодівлі

Співвідношення інгредієнтів приготованої підгодівлі наступне:

• 1 частина коров`яку і 10 частин води (1:10);
• 1 частина пташиного посліду (після тижневого бродіння) і 15 частин води (1:15)

Витрата приготованого розчину підгодівлі: 1 відро (10л) на 20 рослин.

Лити добривний розчин необхідно тільки в основу кореневої системи, потім обов`язково здійснити полив чистою водою: у запобігання опіків у рослин.

Наступні підживлення необхідно проводити в наступні фази: цвітіння і плодоутворення, використовуючи народну рецептуру, перевірену практичним досвідом:

• 700 г спресованих дріжджів розвести в 1 літрі теплої води, додати 10 г цукру-піску, 0,5 кг деревної золи, дати настоятися протягом 5 годин (бродіння), потім розвести водою в пропорції 1:10 (1 частина дозрілої поживної суміші і 10 частин води)

Практичні поради та рекомендації

Необхідно і достатньо при плануванні ділянки під баклажани дотримуватися таких умов:

• Здійснювати посів попередньо еталонними великими насінням. Зазначений агрономічний прийом значно підвищує врожайність. Калібрування насіння проводиться таким чином: у відрі з 5-ю літрами води розчинити 50 г кухонної солі, засипати в сольовий розчин насіння, помішуючи його протягом 1-2 хвилин, дати відстоятися 5-7 хвилин. Насіння, які спливуть не придатні для посіву. Решта насіння промити водою кілька разів, потім просушити на спеціально підготовленій тканини (полотні);
• Ретельно дотримуватися сівозміни: не розміщувати посіви баклажанів по баклажанів щорічно, так як такий беззмінний посів призводить до накопичення в грунті збудників грибкових і вірусних захворювань. Кращими попередниками для баклажанів є: цибуля, капуста, коренеплоди, баштанні;
• Проводити посів лише насінням районованих сортів або гібридів, тому що вони найбільш пристосовані до вегетації в заданих агрокліматичних умов, мають прогнозованим потенціалом врожайності, стійким імунітетом до розповсюджених хвороб;
• Систематично вести фенологічні спостереження за фазами росту і розвитку, візуально діагностуючи характерні ознаки азотного (потемніння листя), фосфорного (листя згортаються, у рослин з`являється синій відтінок замість зеленого) і калійного голодування (бурі плями на плодах);
• Періодично, не рідше одного разу на рік, проводити агрохімічний аналіз грунту за визначенням рівня основних макроелементів живлення рослин (NPK), кислотності, діагностування механічного складу, так як вищевказана аналітична інформація дозволить відповідально і в найкоротші терміни приймати правильні та своєчасні рішення про доцільність внесення тих чи інших добрив і підгодівлі.